moments of beauty
фото від 15 серпня 2022.
"Біда сьогодні буть домовичками - у інтер‘єрах казка не живе" - Ліна Костенко.
19.08.2022, пятница.
сделано из окна visual art кабинета
20.08.2022, на следующий день. Суббота.
и там ещё несколько домашних фоток, но выкладывать их сюда я почему-то не хочу.
Цитата: степова чаклунка | 𓃩 - давайте вважати це щуриком от 28.08.2022, 02:2019.08.2022, пятница.
сделано из окна visual art кабинета
Кстати, мой преподаватель visual art ещё в начале учебного года умудрился посадить меня за парту, на которой какой-то я не знаю кто написал карандашиком слово “Russia”. И только потом до меня дошло, как с этим недоразумением поступить:
А потім, у середу 24-го серпня, настав День Незалежності України, і Матір Природа зробила нам золотавий небесний подарунок, немов промовляючи: «свободі бути».
Слава Україні! Героям Слава!
Цитата: степова чаклунка | 𓃩 - давайте вважати це щуриком от 28.08.2022, 02:29Цитата: степова чаклунка | 𓃩 - давайте вважати це щуриком от 28.08.2022, 02:2019.08.2022, пятница.
сделано из окна visual art кабинета
Кстати, мой преподаватель visual art ещё в начале учебного года умудрился посадить меня за парту, на которой какой-то я не знаю кто написал карандашиком слово “Russia”. И только потом до меня дошло, как с этим недоразумением поступить:
Во-во-во))) И, не могу не отметить, у тебя очень красивый почерк))
Кстати, небо на фотках с двадцать четвёртого августа - просто офигенное. Вот он, как есть - такой драгоценный moment of beauty)
Цитата: Älska от 28.08.2022, 13:16Цитата: степова чаклунка | 𓃩 - давайте вважати це щуриком от 28.08.2022, 02:29Цитата: степова чаклунка | 𓃩 - давайте вважати це щуриком от 28.08.2022, 02:2019.08.2022, пятница.
сделано из окна visual art кабинета
Кстати, мой преподаватель visual art ещё в начале учебного года умудрился посадить меня за парту, на которой какой-то я не знаю кто написал карандашиком слово “Russia”. И только потом до меня дошло, как с этим недоразумением поступить:
Во-во-во))) И, не могу не отметить, у тебя очень красивый почерк))
Кстати, небо на фотках с двадцать четвёртого августа - просто офигенное. Вот он, как есть - такой драгоценный moment of beauty)
@peropavlin согласна с каждым твоим словом! и спасибо за комплимент ;) ♡
Серія фоток за 25-те серпня. Вечірня прогулянка з сім‘єю центром Джонсон-Сіті ↓
The sculpture “I wanna hug you” by Dave Eassa.
Фото затемнено; в реалі вона виглядає позитивніше
лЫмпочки
Во многих американских городах ещё сохранились фрагменты настенной рекламы прошлых десятилетий. В downtown’не (так тут называют центр города) Джонсон-Сити тоже такое естть:
воспринимай это как открытку из прошлого
аааааа, обожаю гранж-вайб того вечера
А теперь я пойду спатоньки - на часах 23:25 как никак. Продолжение опубликую завтра. Я даж вот занесла это под пунктом номер три в тот самый список-который-никто-никогда-не-выполняет под названием «ту ду:», так что теперь ждите - рано или поздно это случиться.
Ок, я вас предупреждала: продолжение подборки я опубликую рано !!!или!!! поздно. А ещё я вас предупреждала, что ту ду лист - это такой список, пункты из которого никто никогда не выполняет.
Так что да - у вас была информация, и вы могли владеть миром, но.. чёрт, мне всё равно не помешает извиниться, ведь я обещала сделать это ещё девятого числа( простИтИ меня, вообщем. Я не хотела так затягивать с этим.
И последнее: я думала, что залью сюда больше фоток, но при отборе самых удачных и самых любимых у ориджинал получилось продолжение подборки всего из шести фотографий, четыре из которых- типо как маленькая подборка внутри подборки.
(слишком дофига повторов повторов слова «подборка». прошу меня простить, но так надо)
Вощим, остальные отборные снимки из downtown’а Джонсон-Сити все тут 👇🏽
не то чтобы это было какой-то особо красивой качественной фоткой, /але най буде/.
а вот этим снимком я горжусь. он офигенен, как я не знаю что.
И напоследок воть вам, как я и обещала, мини подборка внутри подборки!
Тут вы можете витащить себе предсказание - одно из четырёх фото за 25-е августа (серпня), всё с той же цетральногородской (даунтауновской) прогулки ☼ * ◦ . • °
Good luck!🤞🏾📿
Эти цитаты размещены прямо в цементе, из которого сделаны дорожки в парке с арт-инсталляциями, который построили, по словам тёти с дядей, не так уж давно (скульптура “i wanna hug you” тоже там). Возле каждого входа-выхода в парк прямо у себя под ногами можно увидеть цитатки, и это - лишь часть из них!
So, that’s all. Have a wonderful day and weekend, & adiós, amigos! ♡
від 27-го серпня
"Так, так, усі ми маємо свої маски, й різні люди розкривають нас по-іншому. Комусь ми загадуємо загадки, а комусь розповідаємо таємниці. Для когось ми завжди будемо тим, що ми для них робимо. Або що робимо не для них. Для когось - тим, кого (або що) любимо. Хтось пам’ятатиме не нас, а наш образ у втіленні якогось міста. Чи місця. Чи навіть музики. Маски бувають такими різними” - "Теплі історії до шоколаду" Надійки Гербіш.
-`. ☼
Ти стоїш на якомусь підвищенні (терасі/скелі/горі/камені/балконі/в квартирі багатоповерхівки перед відкритим вікном), перед тобою лиш небо та відкритий простір, а вранішній вітерець пестить твоє волосся.
Сонце неохоче встає зі свого небесного ліжка. Воно потягується - довго і солодко, і ті шматочки неба, куди воно тягне свої руки-промені раптово забарвлюються у кольори мрій та тепла, кольори ранкової ніжності, що пахнуть кавою.
Твій одяг зовсім не гріє, ти відчайдушно потребуєш тепла, та відірватися від споглядання неба, у бірюзові та блакитні простирадла якого кутається невидиме поки що Сонце, здається неможливим.
Замість цього ти вирішуєш летіти йому на зустріч.
Ти простягаєш руки до неба і твої ноги відриваються від землі. Сонце здається тобі рідним, як ніколи; хочеться потонути й на деякий час зникнути в його обіймах.
Ти летиш крізь простір понад землею, уявляючи собі його. Яке воно зблизька? Може, Сонце - то заспана дівчина, чия ранкова рум‘яна ніжність здатна пофарбувати в рожевий колір хмари на небі? А може, Сонце - усміхнена дитина, хлопчик чи дівчинка, яка сміється так радісно, що його (чи то її) сміх забарвлює небо у колір куполу Київської Лаври?
Невидиме Сонце все ближчає. Ще зовсім трохи, і ти зможеш його обійняти.
Зненацька тебе пронизує пекучий страх - а що, як не зможеш? А що як воно обпалить тебе, замість того, аби зігріти?
Або ще гірше - зійде так високо над горизонтом, що від його золотаво-червоного кольору не лишиться нічого? Адже барви світанку так швидко змінюються
Це буде уже геть інше Сонце. Не таке рідне, не таке кленове,
не таке калинове.
Не таке пристрасне,
не таке ніжне.
Та Сонце, на щастя, наче і не збирається поспішати. Його усе ще не видно; воно досі десь за лаштунками.
"Мабуть, зараз воно непоспіхом заварює собі вранішню каву… тоді сідає в крісло, тримаючи тепле горнятко між рук і думаючи про те, якого ще кольору варто додати до небесної палітри" - думаєш ти, і посміхаєшся власним думкам.
Повітря навколо змінює колір. Місцями рожеве, місцями злотисте, а десь - кольору стиглих помаранчів, воно мовби шепоче тобі на вухо: "Диво вже близько… ти майже у цілі…".
Ти розчиняєшся в барвах світанку; здається, ніби на світі більше немає нічого іншого.
Хіба лише сонне Сонце, яке ти незабаром побачиш.
Ти залетиш до нього в кімнату, зариєшся носом в його фіалкові на колір подушки, вдихнеш аромат його полум’яного волосся. Сонце накриє тебе золотистою ковдрою, і поцілує. Воно поцілує тебе із ніжністю, на яку лише може бути спроможна палаюча полум‘яна зоря. Ці поцілунки будуть рожевими на колір - спершу, та потім Сонце перестане стримувати себе, і вони запалають всіма відтінками червоного, змушуючи твій пульс набирати шалених швидкостей.
"Не мерзни, тільки не мерзни" - прошепоче Сонце, і в цих словах, як тобі здасться, буде більше тепла та любові, ніж у будь-коли сказаному "Я тебе кохаю".
..і Сонце пошле тобі повітряний цілунок з-поза хмар
-`. ☼